Словник української мови (1927)/де-хто
| ◀ десять | Словник української мови Д де-хто |
де-чий ▶ |
|
Де-хто, мест. Кое-кто; некоторые. Не стало й Богдана! Як віл під ярмом схилилась громада од божої кари, і плакали де-хто. Млр. л. сб. 51. От трошки згодом вернулись до Бруса де-хто і посідали край його. Кв. Так він не стерпів, позбірав де-кого та й учинив проти ляхів трівогу. Сніп.