Словник української мови (1927)/дертися
| ◀ дертий | Словник української мови Д дертися |
дертиця ▶ |
|
Де́ртися, деру́ся, ре́шся, гл. 1) Разрываться на части, рваться, драться. У матері пазуха дереться дітям ховаючи, а в дітей пазуха дереться од матері ховаючи. Ном. № 9225. *Де-кілька собак на припоні дерлися, заздрівши чужого чоловіка, аж вили. Лепкий. 2) Карабкаться. Дереться на стіну. Васильк. у. Дратися на гору. Мет. 167. *— в пани́. Лезть в баре. 3) О кошке: царапаться. Кішка на мішок дереться — на вітер. Грин. I. 11.