Словник української мови (1927)/дебелий
| ◀ дебеленькуватий | Словник української мови Д дебелий |
дебелина ▶ |
|
Дебе́лий, а, е. 1) Дебелый, плотный, толстый. Я вже був (тоді) дебелим парубком. (О. 1862. II. 24). Важко рушили з місця дебелі воли. О. 1862. IV. 85. На княжому дебелім тілі глибокії на ладо рани. Шевч. 647. Дебеле сукно. Черниг. г. 2) О го̀ре: тяжелый. (Бог) поможе лихо донести і поховать лихе, дебеле в хатині тихій і веселій. Шевч. Ум. Дебеле́нький, дебеле́сенький, дебельне́нький.