Словник української мови (1927)/двуличний
◀ двужон | Словник української мови Д двуличний |
ддати ▶ |
|
Двули́чний, а, е. 1) Двуличный. Язик такий, як двуличная китайка. Ном. 2) Двуличный, лицемерный. Було говорю одно, а роблю друге. За се називали мене двуличним. Шевч. 285.