Словник української мови (1927)/двоїти
| ◀ двоїстість | Словник української мови Д двоїти |
двоїтися ▶ |
|
Двоїти, двою́, двоїш, гл. 1) Двоить. 2) Делать или говорить один раз так, а другой — иначе. Він раз каже так, а раз инак: він сам двоїть. Екатериносл. у.