Словник української мови (1927)/двоє
| ◀ двогорбий | Словник української мови Д двоє |
двоєдумний ▶ |
|
Дво́є, двох, чис. Двое. Як двоє у батька дітей, то як єдно; а як єдно, то як ні єдного. Ном. *Дай нам, боже, разом двоє — щастя та здоровля. К. В. *Хиба він знає, що то горе, що то двоє. А. Вержб. Катер. У його двоє діл. Лебед. у. Почав їх (учеників) посилати по двоє. Єв. Мр. VI. 7. *На́ двоє. а) Пополам. Росколовсь на двоє. Крим. б) И сюда и туда. На-двоє бабка ворожила. Нп. *По дво́х. По два. 12 хлопців… по двох несли срібні підноси. Лепк.