Словник української мови (1927)/даха
| ◀ дах | Словник української мови Д даха |
дахарь ▶ |
|
I. Да́ха, хи, ж. Род короткой шубы шерстью наружу, с капюшоном и широкими рукавами, которые не надевались. Тогді став князь у волосяну даху одягаться. ЗОЮР. I. 175. Обув ноги не в ремінь, не в ремінь, а в чоботи із сап'яну, із сап'яну. Шитий черес все шовками — кругом стану. Одяг плечі не в жупан, не в жупан, надів даху, став як пан, став як пан. Вовна зверху так і має, так і має, ззаду кобень так і грає, так і грає, а рукава да широкії, широкі: задасть молод всякій дівонці роботи. ЗОЮР. I. 175.
II. Да́ха, хи, об. = Даве́ць. Коли даха, так будеш і взяха. Ном. № 10650.