Словник української мови (1927)/дар
| ◀ дань | Словник української мови Д дар |
дара ▶ |
|
Дар, ру, м. 1) Дар, даяние. Ні дар, ні купля. Ном. № 7619. Що ж нам за дар везуть? Срібло та золото. Чуб. III. 39. Виймив дари та й роздав. Федьк. Пов. Ви знаєте добрі дари давати дітям вашим. Єв. Лук. XI. 13. Бо́жий дар. Св. причастие. До божого дару з чортовими ногами. Ном. № 136. 2) Дарование, талант, дар. Незвичайний дар розмови і оповідання. Левиц. Пов. 146. Квітка… дав добру ознаку свого великого дару. К. Г. Кв. 18. Ум. Да́ронько. Мл. л. сб. 218.