Словник української мови (1927)/данець
◀ дана | Словник української мови Д данець |
данина ▶ |
|
*Да́нець, нцю, м. Танец. Як дівку на данец проситса, дак їй говоритса: прошу покорно, не виборно, — чи не зволите зо мною данцувати. Хот. Нік. Черемш. «Село виг.».