Словник української мови (1927)/гірчиця

by Борис Грінченко

◀ гірчити

Словник української мови Борис Грінченко Г гірчиця

гірчичний ▶

Київ: Горно, 1927

Гірчи́ця, ці, ж. 1) Горчица (растение и приправа). Каменец. у. Вх. Пч. I. 13. 2) Горький гриб. Угор. 3) — польова́. Раст. Sisymbrium Sophia. L. ЗЮЗО. I. 136.