Словник української мови (1927)/гірло
| ◀ гіркота | Словник української мови Г гірло |
гірловий ▶ |
|
Гі́рло, ла, с. Гирло, одно из устьев реки. Браун. 5, 6. Друге (судно) дунайське гірло пожерло. АД. I. 188. З Дніпрового гірла широкого випливали. Шевч. 255. Жалкується Лиман морю, що Дніпр робить свою волю, свої гірла прочищає, Лиманові закидає. Грин. III. 592.