Словник української мови (1927)/гірко
| ◀ гіркнути | Словник української мови Г гірко |
гіркота ▶ |
|
Гі́рко, нар. 1) Горько. Гірко ззісти, жаль покинути. Ном. № 4775. 2) Горестно, горько, бедственно, тяжело. Обіллється гірко сльозами. Лукаш. Гірко зароби, солодко ззіж. Ном. № 9968. Ум. Гіре́нько, гірке́нько. Неня лиш заплакала гіренько. Федьк. Як гіренько і тяженько було відробляти, — годі і споминати.