Словник української мови (1927)/гучати
| ◀ гуч! | Словник української мови Г гучати |
гучжа! ▶ |
|
Гуча́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Звучать, шуметь, гудеть. Порожня бочка гучить, а повна мовчить. Ном. № 1474. Через гору високую тихий вітер гучить. Гол. IV. 515. Вода гучить. МВ. (О. 1862. III. 77). Гучить з гармат стріляння людожерне. К. ЦН. 268. 2) Кричать. Вх. Зн. 12. 3) = Свари́ти. Вх. Зн. 39.