Словник української мови (1927)/густи
| ◀ густенько | Словник української мови Г густи |
густий ▶ |
|
Густи́, ду́, де́ш, гл. 1) Гудеть. Грім гуде. Ном. № 7215. Аж земля гула під ногами. Левиц. I. 378. Голосно й жалібно гув новий дзвін. Левиц. I. 388. Дощечка густиме та гуркатиме. Чуб. III. 99. Шумить, гуде вітер по дуброві. Лукаш. 70. 2) О насекомых: жужжать. Бджоли гудуть. Жук летить і гуде. 3) О голубях: ворковать. Ой у лісі на горісі три голубоньки гуде. Мет. 89. Также о крике и иных птиц: Припутень гув. Св. Л. 211. Гуде сумно одуд. Мир. Пов. II. 120. 4) Говорить разом многим так, что голоса сливаются в один общий гул. Гула козацька рада. Щог. Сл. 33. 5) У кише́ні гуде́. Пусто в кармане, в кармане свистит. Ном. № 1485.