Словник української мови (1927)/гуртом
| ◀ гурток | Словник української мови Г гуртом |
гуртоправ ▶ |
|
Гурто́м, нар. 1) Совместно, общими силами. Гуртом заспівали. Шевч. 61. Піймали щуку молодці, та в шаплиці гуртом до суду притаскали. Гліб. 2) Оптом. Купуйте все гуртом.