Словник української мови (1927)/гуртовий

by Борис Грінченко

◀ гуртобранець

Словник української мови Борис Грінченко Г гуртовий

гурток ▶

Київ: Горно, 1927

Гуртови́й, а́, е́. 1) Совместный, общий, коллективный. Святилась гуртова робота та чортова з'їжа. Ном. № 10733. 2) Оптовый. Гуртовий продаж. 3) Незаконнорожденный (в насмешку). Чий це хлопець? — Це гуртовий Терешко. Гуртові діти.