Словник української мови (1927)/гурт
| ◀ гуррикан | Словник української мови Г гурт |
гуртівник ▶ |
|
Гурт, та́, м. 1) Стадо (о скоте). По сусідству чужі гурти і отари скрізь паслись. Стор. II. 8. 2) О людях: толпа, собрание, общество, компания. Женуть гуртами християн у колізей. Шевч. 613. У гурті, то й смерть не страшна. Ном. № 10721. У гурті каша їсться. Ном. № 10731. Просимо до гурту. МВ. (О. 1862. III. 57). *3) Среда, согласие (сектантское). В нашому гурті він сам переінакшиться. Ми і вчителя оберемо із свого гурту. Крим. *Тай старовіри не всі однакові: у них є гурти, що вірують не по однаковому. А Петро пристав до такого гурту, де не вірують у матер божу. Крим. *4) Согласие, сообщество, кооперация. Нема святого гурту. Ів. Тобіл. Святався гурт. Ів. Тобіл. 5) О неодушевленных предметах: группа. Кожну зірку нарізно не запримітиш, а хиба тільки цілий гурт їх. Ком. Р. I. 50. 6) В гурт, до гу́рту. В одно место, вместе. Вовк, медвідь і кабан зібрались у гурт. Рудч. Ск. I. 22. Проциндрив Солопій горох і просвистав, а за горохом в гурт і жито, і пшеницю. Г. Арт. (О. 1861. III. 96). Ходім же до гурту. Стор. II. 21. 7) За гурт. Вместе. Бувайте здорові! промовив усім нам за гурт. МВ. II. 132. 8) Гурт на гурт. Всего-на-всего. Скільки зір гурт на гурт усіх, — цьому ще ніхто й рахуби не склав. Ком. Р. I. 49. 9) Продава́ти на гурт. Продавать оптом. Сумск. у. *10) З на́шого гу́рту. Кроме прямого значения, еще: из нашей среды, из нашего круга. Сл. Нік. Ум. Гурто́к. Ном. № 10733.
Гурт, нар. Много. Употребляется преимущественно с отрицанием: не. Не гурт у мене грошей: так там який карбованець лишився. Та й дичини було не гурт-то потраплю піймати. Левиц. I. 122. *2) Не гурт. Не слишком, не очень-то. Спасибі вам! Не гурт за що. Крим. *3) Не много, не с кем. В його не гурт із ким орати: сам, а жінка померла. Крим.