Словник української мови (1927)/гурочковий
| ◀ гурок | Словник української мови Г гурочковий |
гуррикан ▶ |
|
Гуро́чковий, а, е. Одна из разновидностей зеленого цвета (о материи), *огуречный. Який очіпок до лиця: чи гурочковий, чи кумачевий, чи квітчастий. Г. Барв. 338.