Словник української мови (1927)/гулянка
| ◀ гуляльня | Словник української мови Г гулянка |
гуляння ▶ |
|
Гу́ля́нка, ки, ж. 1) Гуляние, развлечение, забава. Пусти дочку на гулянки. Чуб. V. 170. Посходяться де на гулянку під неділю або під свято. Мир. ХРВ. 87. 2) Свободное от занятий время. Употребляется в выражениях: На гуля́нках, гуля́нками. Нехай колись на гулянках (гулянками) зроблю. 3) В заборе из вертикально стоящих досок: промежуток, оставляемый между досками. Лубен. у. Ум. Гуля́нонька, гуля́ночка. Перебрела дві річеньки, а Дунаю ніт, та забула гуляноньки, а роскоші ніт. Мил. 135.