Словник української мови (1927)/гуляка
| ◀ гуляй-городина | Словник української мови Г гуляка |
гулякати ▶ |
|
Гуля́ка, ки, м. и ж. 1) Кутило, гуляка. К. ЧР. 353. Де ж ти тепер, моя мила, що ти мене знарядила п'яницею-бурлакою і ледащом-гулякою. Чуб. № 1061. 2) Ж. Правая чепі́га. Прил. у.