Словник української мови (1927)/гультіпака

by Борис Грінченко

◀ гультики

Словник української мови Борис Грінченко Г гультіпака

гультяїще ▶

Київ: Горно, 1927

Гультіпа́ка, ки, м. 1) Голь, бедняк, оборвыш (вследствие разгула). Ви не які-небудь бурлаки, гультіпаки, а січовики. Стор. II. 277. 2) Повеса, кутила, гуляка.