Словник української мови (1927)/гультай
| ◀ гульня | Словник української мови Г гультай |
гультайський ▶ |
|
Гультя́й, тяя́, м. 1) Гуляка, кутила, лентяй, повеса. Приймак-гультяй не хоче робити, бере люльку у кишеню, йде до коршми пити. Чуб. III. 127. Ув. Гультя́їще. Великий гультяїще. Лукаш. 127. *2) Грабитель, разбойник; бандит. Мабуть якісь гультаї на безборонних та ще сплячих людей напали. Лепкий.