Словник української мови (1927)/гуготіти
| ◀ гугняво | Словник української мови Г гуготіти |
гугуп ▶ |
|
Гуготі́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Производить глухой шум. Далі стало вже гуготіти, мов клекоче море, або гуде великий вітер здалеку. Кв. Дивись, як гуготить огонь, наче у гуті. Черниг. г. *2) Гудеть. Всі стали голосно сміятися, аж саля гуготіла. Лепкий.