Словник української мови (1927)/грішний
| ◀ грішка | Словник української мови Г грішний |
грішник ▶ |
|
Грі́шний, а, е. 1) Грешный. Орудує ними, як чортяка грішними душами. Ном. № 1083. Пани тільки грішні, а мужики кругом безгрішні — ні грошей, ні гріхів. 2) Куди́ тобі́ грі́шному! Куда тебе несчастному! 3) Грі́шна — с подразумеваемым существительным: горі́лка. Водка. Не став уже й у грішну вкидатись. О. 1862. VIII. 29. Ум. Грішне́нький.