Словник української мови (1927)/грімотати

by Борис Грінченко

◀ грімнути

Словник української мови Борис Грінченко Г грімотати

грімотіти ▶

Київ: Горно, 1927

Грімота́ти, чу́, чеш, гл. и грімоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Грохотать, греметь. Мнж. 22. Коли це стукотить-грімотить, кобиляча голова біжить. Рудч. Ск. II. 66. Тоді мене, моя мила, ждати-піджидати, як стане по небу грім грімотати. Мет. 452.