Словник української мови (1927)/грімниця

by Борис Грінченко

◀ грімний

Словник української мови Борис Грінченко Г грімниця

грімно ▶

Київ: Горно, 1927

Грімни́ця, ці, ж. 1) Удар грома. Молния с громом. Блиснула грімниця із чорної хмари. К. Досв. 9. 2) Свеча, зажигаемая во время грома (согласно народному верованию). Черниг. 3) = Громни́ця.