Словник української мови (1927)/грімкий
| ◀ грімій | Словник української мови Г грімкий |
грімко ▶ |
|
Грімки́й, а́, е́. 1) Звучный, громкий. Грімкії рушниці. ЗОЮР. I. 136. 2) Громко говорящий, обильный громом, грозный. Грімке літо. НВол. у.
| ◀ грімій | Словник української мови Борис Грінченко Г грімкий |
грімко ▶ |
|
Словник української мови — Г
грімкий
Борис Грінченко
1927
Грімки́й, а́, е́. 1) Звучный, громкий. Грімкії рушниці. ЗОЮР. I. 136. 2) Громко говорящий, обильный громом, грозный. Грімке літо. НВол. у.