Словник української мови (1927)/гріб

by Борис Грінченко

◀ грище

Словник української мови Борис Грінченко Г гріб

грібнути ▶

Київ: Горно, 1927

Грі́б, гро́бу, м. 1) Могила. Мет. 399. Знайшли батьків гріб і одкопали його аж до труни. Грин. II. 186. На тім гробі, де дурень був закопаний, виросла бугила. Рудч. Ск. I. 157. Зробили домовину, по домовині припустили і гріб. Драг. 103. А збіглися джумаченьки та під могилочку, викопали гріб глибокий. Рудч. Чп. 167. *У гро́бі. Во гробу. Сл. Нік. 2) Гроби́. Кладбище. Грин. I. 50. 3) Мн. Гро́би. Род игры, в которой одна пара играющих ловит две другие. Чуб. III. 89. Кв. П. II. 100. Ив. 55. Игра эта называется еще ро́би. (См. Роб 3). Гро́би испорченное ро́би? Ум. Гро́бик, гробо́к. Гробок запав. Харьк. г. Гробо́чок. Гол. I. 229. См. Гробо́к.