Словник української мови (1927)/гряничитися
◀ гряниця | Словник української мови Г гряничитися |
гряничка ▶ |
|
Гряни́читися, чуся, чишся, гл. Размежевываться, делать, класть границы. Було оце як стануть гряничиться, то село на село йде. Той каже: «сюди гряниця!», а той каже: «сюди!» ЗОЮР. I. 106. Скажи, де світ гряничиться не тьмою?