Словник української мови (1927)/грузити

by Борис Грінченко

◀ грузило

Словник української мови Борис Грінченко Г грузити

грузний ▶

Київ: Горно, 1927

Грузи́ти, жу́, зи́ш, гл. 1) Истаптывать, месить ногами размягченную дождем землю. Кіньми двора та й не грузіте. Чуб. IV. 410. *2) Набивать щебнем. 3) Грузить. Сл. Нік.