Словник української мови (1927)/грубий
| ◀ грубелезний | Словник української мови Г грубий |
грубиянство ▶ |
|
Гру́бий, а, е. 1) Толстый. Грубе дерево. Дай голому сорочку, а він каже, що груба. Ком. II. № 745. Було собі два попи здорових і грубих. Чуб. II. 335. Гру́ба. Беременная. Жінка груба. 2) Грубый. Як що грубе скажеш… ЗОЮР. I. 12. 3) Груби́й. Плохой. Из уважения к «свято́му хлі́бу» очень часто выражаются: груби́й хліб вместо пога́ний. Як де на луках, то й добрі жита, а на царині — і боже, які грубі. Кобел. у. Сравн. степ. гру́бший и грубі́ший.