Словник української мови (1927)/гробки
| ◀ гробарь | Словник української мови Г гробки |
гробний ▶ |
|
Гробки́. 1) См. Гробо́к. *2) Красная горка. День, в который все селение поминает умерших родственников на кладбище. Кушайте самі, здорові були б, я не питиму, мені гріх, бо у нашому семействі така заведінка — не п'ємо й не куримо від Різдва аж до Гробків, ну, а там дак навертаємо, торік з Окрисаном і дяка понівечили, родичів поминаючи. Пир. у., Конон. *3) Кладбище. Оце на гробках трави укосив, — там така, мало не в пояс. Лип. у., Ситківці. Ефр.