Словник української мови (1927)/грабарь
| ◀ грабарський | Словник української мови Г грабарь |
грабарювання ▶ |
|
Гра́барь, ря, м. 1) Землекоп, лопатник. 2) Гробокопатель. Звелів наш полковник іти грабарам помагати побитих ховати. Федьк. А грабарові дам стару кожушину, шоби на мені висипав велику могилу. Грин. III. 285.