Словник української мови (1927)/готовити
| ◀ готовик | Словник української мови Г готовити |
готово ▶ |
|
Гото́вити, влю, виш, гл. = Готува́ти. Звелів готовити обід. Котл. Ен. *Гото́вити сіда́ти обідати. Убирать стол, накрывать на стол. Доки піп править у церкві, тим часом кухарки готовлять сідати обідати, а тоді просять і попа, і всіх людей на обід. Крим.