Словник української мови (1927)/горіх

by Борис Грінченко

◀ горітися

Словник української мови Борис Грінченко Г горіх

горіховий ▶

Київ: Горно, 1927

Горі́х, ха, м. 1) Орех (плод). Сім міхів оріхів. Ном. № 9207. 2) Орешина, ореховый куст, ореховое дерево. Ой у лісі на горісі сорока зависла. Чуб. III. 133. Ум. Горі́шенько, горі́шечко, горі́шок. Грин. III. 407.