Словник української мови (1927)/горілчаний
◀ горілка | Словник української мови Г горілчаний |
горільня ▶ |
|
*Горі́лчаний, а, е. Выпивший, подвыпивший. А десь от вночі вертався додому вже добре горілчаний. Стефаник. «З міста йдучи».
Горілча́ний и горільча́ний, а, е. 1) Водочный. Там бочка горілчана. Ном. № 8628. Не любить бджола й духу горільчаного. Сим. 202. 2) Горільча́ний брат. Собутыльник. Черк. у.