Словник української мови (1927)/горяч
| ◀ горянський | Словник української мови Г горяч |
горячий ▶ |
|
Горя́ч, ча, м. 1) Жара, зной. Желех. В літі… серед спеки та горяча, коли всі баюри повисихають… Гн. I. 28. *2) Духота. Від трунку та від горяча понабігали йому жили на висках. Лепкий.