Словник української мови (1927)/горючий

by Борис Грінченко

◀ горюха

Словник української мови Борис Грінченко Г горючий

горючість ▶

Київ: Горно, 1927

Горю́чий, а, е. 1) Горючий. Ясен — горюче дерево. Миуск. окр. *2) Горящий. Горю́ча піч. Горящая печь. Мені кажи, все одно, що в горючу піч папір кидай. Лепкий.