Словник української мови (1927)/горовий
◀ гороватий | Словник української мови Г горовий |
горовитий ▶ |
|
Горови́й, а́, е́. 1) Горный. Річка текла з горової води. КС. 1885. XI. 538. У горову роспалину сояшний промінь ронив ссяющу стягу. МВ. II. 159. *2) Идущий сверху. Горови́й ві́тер. Дующий по течению реки.