Словник української мови (1927)/гордити
| ◀ гординя | Словник української мови Г гордити |
гордитися ▶ |
|
Го́рдити, джу, диш, гл. Пренебрегать. Знати, вона мною гордить. Голов. Убогими не гордили. Драг. 169.
| ◀ гординя | Словник української мови Борис Грінченко Г гордити |
гордитися ▶ |
|
Словник української мови — Г
гордити
Борис Грінченко
1927
Го́рдити, джу, диш, гл. Пренебрегать. Знати, вона мною гордить. Голов. Убогими не гордили. Драг. 169.