Словник української мови (1927)/голоп'ятий
| ◀ голопуцьок | Словник української мови Г голоп'ятий |
голоруч ▶ |
|
Голоп'я́тий, а, е. С голыми пятками, в рваных, без подошв сапогах; переносно: бедняк. Було як на полювання їде, то біля його панів та панків голоп'ятих, таких, що йде в чоботях, а пучки на піску й знать, — сила. О. 1862. V. 105.