Словник української мови (1927)/голо
◀ голковий | Словник української мови Г голо |
голобельний ▶ |
|
Го́ло, нар. 1) Голо, обнажено. 2) Исключительно. Голо сам пирій (поріс). Мнж. 178. 3) Гро́шей голо́. Нет денег. Хоч грошей, каже, і голо, однак за віщось то купив село. О. 1861. VII. 119. *На голо́. Начисто, сплошь. Сл. Нік.