Словник української мови (1927)/гойно

by Борис Грінченко

◀ гойниця

Словник української мови Борис Грінченко Г гойно

гойове листя ▶

Київ: Горно, 1927

Го́йно, нар. Щедро, роскошно, изобильно. Гойно приймати гостей. Жити гойно. Чуб. III. 371. Та вона у мене так жила гойно: не знала ніякої роботи. Уман. у.