Словник української мови (1927)/гоже
| ◀ годящий | Словник української мови Г гоже |
гожий ▶ |
|
Го́же, нар. 1) Красиво, хорошо. Матінко, повная роже, дивитись на тебе гоже. Мет. 201. Як бог поможе, то все буде гоже. Ном., ст. 281, № 11. Кланяйся, Ганнусю, гоже. Нп. 2) Прилично, следует. Не гоже так робити. Прибралась так, як гоже для празника. О. 1862. IV. 77.