Словник української мови (1927)/годинник
| ◀ годинний | Словник української мови Г годинник |
годинникар ▶ |
|
Годи́нник, ка, м. Часы. Годинник на стіні цокав. Левиц. I. 34. Годинник ржавий і старий, за дверми виснеш ти. Щог. В. 140. Пан чекатиме нас об одинадцятій годині, — промовив Искра, устаючи з канапки і виймаючи з-за пазухи свого годинника. Морд. Пл. 41. У лемков: стенные часы: Вх. Лем. 404. См. еще: Годи́на 1, годи́нка 2, годи́льник. *Насті́нний —. Стенные часы. Кешенько́вий —. Карманные часы. Сл. Нік.