Словник української мови (1927)/говоруха
| ◀ говорливий | Словник української мови Г говоруха |
говорушка ▶ |
|
Говору́ха, хи, ж. 1) Многоречивая женщина, говорунья. Котл. Ен. V. 36. 2) М. Говорун. Дрансес був дивний говоруха. Котл. Ен. VI. 57. Ум. Говору́шка, говору́шечка. Дівчино пташиночко, щебетушечко! Співай мені, кажи мені, говорушечко. О. 1861. VI. 151.