Словник української мови (1927)/гнів
| ◀ гнихіть | Словник української мови Г гнів |
гніванка ▶ |
|
Гні́в, ва́, м. Гнев. Хай його гнів божий поб'є. Ном. № 3784. Не у гнів твоі́й жі́нці. Не во гнев будь сказано твоей жене. К. ЧР. 220. Гнів поклада́ти, положи́ти на ко́го. На свого старшого брата великий гнів покладав. АД. I. 187. Не положіть гніва! А вона, невістка, такий уже гнів положила, що й обідати не увійшла. Грин. I. 33.