Словник української мови (1927)/глобити
| ◀ глобач | Словник української мови Г глобити |
глобок ▶ |
|
Гло́би́ти, блю́, би́ш, гл. 1) Укреплять клиньями вал в мельнице. Валков. у. 2) Конопатить. Аф. 360. 3) = Глобувати? Лихорадка на вопрос: «Чого ж ти йдеш?» отвечает: «Сіпать і кидать, і трясти, і пекти, і знобить, і глобить, і кров пить, і кість ломить. Мил. М. 64.