Словник української мови (1927)/глина
| ◀ глимнути | Словник української мови Г глина |
глинець ▶ |
|
Гли́на, ни, ж. Глина. А щоб його побила руда глина, та, що з кручі пада. Ном. № 3773. *— ганча́рська. Глина горшечная. — лупакува́та. Глина сланцевая. — цеге́льна. Глина кирпичная. Сл. Нік. Ум. Гли́нка.