Словник української мови (1927)/глас

by Борис Грінченко

◀ глаїти

Словник української мови Борис Грінченко Г глас

гласити ▶

Київ: Горно, 1927

Гла́с, су, м. 1) = Го́лос 1. Ном. № 1937. Почула його глас. Грин. I. 120. Коло їх двора а ні гласу. МВ. (О. 1862. I. 96). *Гла́су не одведу́. Сперло дыхание, не могу звука произнести. Сл. Нік. 2) В церковном пении: глас. Затягнув на шестий глас. Ном. № 12442. Укупі б заспівали. Він усі гласи знає. Г. Барв. 197. 3) Звук. (К. Михальчук).